Blog

Мертвонародження поросят: як знизити ризики під час опоросу свиноматки

PanTerrea Limited

06 July 2026

Мертвонародження поросят є однією з важливих проблем у свинарстві. Воно впливає не лише на економіку ферми, а й на добробут тварин, роботу персоналу та загальну продуктивність стада. Частина поросят гине ще до народження, частина втрачається безпосередньо під час опоросу через складний перебіг родів, нестачу кисню або виснаження свиноматки.

Важливо розуміти: мертвонародження рідко має одну причину. Найчастіше це результат поєднання кількох факторів: стану свиноматки, розміру приплоду, тривалості опоросу, рівня стресу, годівлі, теплового комфорту, здоров’я стада та рішень персоналу.

Тому профілактика мертвонародження починається не в момент, коли свиноматка вже народжує. Вона починається раніше: з підготовки свиноматки, контролю її кондиції, умов утримання, годівлі, доступу до води, спокою перед опоросом і чіткого моніторингу самого процесу.

Що таке мертвонародження поросят

Мертвонародженим вважається порося, яке народилося мертвим. Важливо відрізняти такі випадки від загибелі поросят після народження. Якщо порося народилося живим, але загинуло через переохолодження, голодування, задавлювання або хворобу, це вже інша категорія втрат.

У практиці виділяють два основні типи мертвонародження:

загибель плода ще в матці, коли порося може народитися муміфікованим;
загибель ближче до моменту народження або під час опоросу.

Перший тип частіше пов’язаний із внутрішньоутробними проблемами, зокрема інфекціями. Другий тип частіше виникає під час самого опоросу, коли порося страждає від нестачі кисню, затримки народження або складного перебігу родів.

Для ферми важливо не просто рахувати кількість мертвих поросят, а розуміти, коли саме виникла проблема. Це допомагає визначити, що потрібно коригувати: здоров’я стада, годівлю, умови утримання, моніторинг опоросу або стратегію заміни свиноматок.

Основні фактори ризику мертвонародження

Ризик мертвонародження підвищується, коли кілька несприятливих факторів накладаються один на одного. Наприклад, великий приплід може збільшувати тривалість опоросу, а тривалий опорос підвищує ризик дефіциту кисню для поросят.

До основних факторів ризику належать:

великий розмір приплоду;
тривалий опорос;
довгі інтервали між народженням поросят;
закрепи у свиноматки;
втома свиноматки;
стрес перед або під час опоросу;
тепловий стрес;
неможливість проявити природну гніздову поведінку;
старший вік свиноматки;
низька життєздатність поросят;
надто велика різниця у масі поросят в одному приплоді;
неправильне або несвоєчасне використання препаратів для стимуляції родів.

Окрему увагу потрібно приділяти ремонтним свинкам і старшим свиноматкам. Ремонтні свинки можуть важче переносити перший опорос, а старші свиноматки частіше мають історію повторних проблем.

Чому тривалий опорос небезпечний

Тривалий опорос є одним із ключових факторів ризику мертвонародження. Чим довше порося проходить родові шляхи або чим довший інтервал між народженням поросят, тим вищий ризик, що воно зазнає дефіциту кисню.

Стрес свиноматки може сповільнювати перебіг опоросу. Якщо тварина нервує, відчуває біль, перегрівається або не має можливості поводитися природно, процес може затягуватися. Втома свиноматки також підвищує ризик проблем: з часом родова активність може слабшати, а поросята народжуються повільніше.

Персонал має не просто чекати завершення опоросу, а уважно моніторити його прогрес. Важливо фіксувати, коли народилося перше порося, які інтервали між наступними, чи є сильні потуги без результату, чи змінюється стан свиноматки. Такі записи допомагають ухвалювати рішення швидше й точніше.

Умови утримання перед опоросом

Свиноматка перед опоросом потребує спокійного, безпечного і передбачуваного середовища. Чим менше зайвого стресу, тим краще тварина може підготуватися до народження поросят.

Важливу роль має гніздова поведінка. Свиноматка природно прагне підготувати місце для опоросу: риє, переносить матеріал, облаштовує підстилку. Якщо вона не може проявити цю поведінку, рівень стресу й фрустрації може зростати.

Навіть у станковому утриманні варто давати свиноматці доступ до матеріалу для гніздобудування, якщо це можливо в умовах конкретної ферми. Це може допомогти знизити напруження перед опоросом і підтримати більш природний перебіг родів.

Годівля, клітковина і вода

Годівля в пізній поросності має значення для перебігу опоросу. Один із важливих моментів – профілактика закрепів. Закрепи можуть погіршувати самопочуття свиноматки, ускладнювати опорос і підвищувати ризик затягування процесу.

Додаткова клітковина в раціоні перед опоросом допомагає підтримувати нормальну роботу травлення. Але будь-які зміни в годівлі мають бути поступовими й узгодженими з раціоном господарства.

Не менш важлива вода. Свиноматка має мати постійний доступ до чистої води, особливо перед опоросом і в період лактації. Недостатнє споживання води може погіршувати апетит, травлення, загальний стан тварини та її здатність нормально пройти опорос.

Тепловий стрес як фактор ризику

Тепловий стрес може негативно впливати на поведінку свиноматки, її самопочуття і перебіг опоросу. Перегрів підвищує навантаження на організм, може посилювати втому та знижувати комфорт тварини.

У приміщенні важливо підтримувати комфортну температуру й достатню вентиляцію. На відкритому утриманні потрібно забезпечити тінь, можливість охолодження та доступ до води. Для свиноматок на вулиці корисними можуть бути грязьові купелі, які допомагають охолоджувати тіло в спеку.

Зниження теплового стресу – це не дрібниця, а частина профілактики ускладненого опоросу. Свиноматка, яка не перегрівається, має більше шансів пройти опорос спокійніше й ефективніше.

Моніторинг опоросу

Моніторинг опоросу має бути системним. Персонал повинен знати, коли почався процес, як швидко народжуються поросята і коли потрібна додаткова увага.

Корисно фіксувати:

час початку опоросу;
кількість народжених поросят;
інтервали між народженням;
наявність мертвонароджених;
втручання персоналу;
стан свиноматки;
використання препаратів;
подальшу життєздатність приплоду.

Якщо свиноматка довго тужиться без результату, інтервали між поросятами збільшуються або тварина виглядає виснаженою, ситуацію потрібно оцінити уважніше. Втручання має бути обґрунтованим, спокійним і бажано погодженим із ветеринарним планом ферми.

Окситоцин: чому потрібна обережність

Окситоцин не має бути першим рішенням при будь-якій затримці опоросу. Його неправильне використання може створити надмірний тиск у матці та погіршити ситуацію, особливо якщо є механічна перешкода або порося розташоване неправильно.

Особливо обережно потрібно діяти з ремонтними свинками. Будь-які препарати для стимуляції родів варто застосовувати лише за потреби та відповідно до ветеринарних рекомендацій.

Перед використанням окситоцину важливо оцінити, чому опорос не просувається. Якщо причина не в слабкій родовій діяльності, а в перешкоді, препарат може не допомогти й навіть підвищити ризики для свиноматки та поросят.

Записи по свиноматках і стратегія заміни

Добрі записи – один із найсильніших інструментів профілактики. Якщо свиноматка регулярно має високий відсоток мертвонароджених, тривалі опороси або потребує частих втручань, це потрібно враховувати в подальшій роботі зі стадом.

Варто фіксувати історію кожної свиноматки:

кількість живонароджених;
кількість мертвонароджених;
наявність муміфікованих плодів;
тривалість опоросу;
потребу у втручанні;
проблеми з лактацією;
виживання поросят до відлучення.

Старші свиноматки можуть мати вищий ризик мертвонародження, тому ферма має мати продуману стратегію заміни стада. Наявність достатньої кількості якісних ремонтних свинок дозволяє поступово замінювати проблемних або старших тварин без різких провалів у продуктивності.

Як зменшити ризик мертвонародження: чек-лист

Щоб знизити ризик мертвонародження поросят, ферма має працювати системно.

Практичний чек-лист:

забезпечити свиноматці спокій перед опоросом;
дати можливість проявити гніздову поведінку;
контролювати тепловий стрес;
підтримувати достатнє споживання води;
додати клітковину в пізній поросності за потреби;
запобігати закрепам;
уважно моніторити перебіг опоросу;
фіксувати інтервали між народженням поросят;
обережно використовувати окситоцин;
вести історію по кожній свиноматці;
аналізувати повторні проблеми;
мати план заміни старших тварин;
працювати разом із ветеринаром.

Conclusion.

Мертвонародження поросят – це не лише проблема самого моменту опоросу. На нього впливають годівля, вода, тепловий комфорт, стрес, умови утримання, тривалість родів, генетика, вік свиноматки та якість роботи персоналу.

Знизити втрати можна лише системно. Ферма має не просто реагувати на проблемний опорос, а заздалегідь створювати умови, які допомагають свиноматці народити швидше, спокійніше й безпечніше для поросят. Чим краще організовані підготовка, моніторинг і облік, тим більше шансів зменшити мертвонародження та покращити виживання приплоду.