У системі пластикових будиночків зріст і вагу вимірювали при народженні та коли телят виводили з будиночків за тиждень до повного відлучення, приблизно у 70-денному віці. Щодня перед годівлею за допомогою систем оцінки фекалій та респіраторних захворювань ми реєстрували результати спостережень за здоров’ям телят. За телятами спостерігали впродовж години після годівлі, та їхня поведінка реєструвалась з 10-хвилинними інтервалами. Перехресне смоктання спостерігалося мінімально в обох групах (телята, які утримувалисьіндивідуально, могли дістатися до своїх сусідів) і не сприймалося як настільки часте, щоб викликати занепокоєння. За статистичними даними, телята, які утримувалися як в  групі, так і окремо, показали однакові показники середньодобового приросту ваги, зросту та ознак респіраторних захворювань. В усіх телят в певний момент мала місце діарея, тому порівняння між структурами утримання було неможливим. Було спостережено, що телята, які утримувалися в групах, мали більшу частоту споживання концентратучерез годину після годівлі порівняно з тими, які утримувалисьіндивідуально.

Цікаво, що з соціальної точки зору телята, які утримувалися в групах в системі пластикових будиночків, майже завжди відпочивали разом в одному будиночку, навіть якщо були доступні три. У продовж періоду дослідження температура зовнішнього повітря перевищувала 37,8ºС, що типово для Центральної долині Каліфорнії, але це не заважало телятам надавати перевагу тісному контакту один з одним під час відпочинку через годину після годівлі.

У системі дерев’яних будиночків результати були набагато різноманітнішими. Для цього дослідження телятам на кінцівки було встановлено сенсори для моніторингу активності. Телята, які утримувались в групах, лежали в середньому на 29 хвилин менше, ніж ті, які утримувалися індивідуально. У цій системі телята, які утримувалися в групі, мали значно вищі показники щодо респіраторних захворювань. Випадки діареї були подібними до відповідних показників в системі пластикових будиночків – майже всі телята страждали від діареї в період перед відлученням без різниці між групами. Серед телят групового утримання соціальна ігрова поведінка спостерігалась з більшою частотою. Як і в системі пластикових будиночків, частота споживання концентрату також була більшою у телят, яких утримували групою, порівняно з тими, які утримувались індивідуально.

Bottom line.

Отже, чи варто впроваджувати групове утримання телят? Дані досліджень на двох різних молочних фермах сильно відрізнялися, і не існує чарівної формули щодо того, що буде працювати на всіх системах вирощування телят. Деякі молочні господарства досягли великого успіху з великими групами до відлучення, тоді як інші вважають, що індивідуальне утримання – це те, що їм підходить найкращим чином.

З поглядом у майбутнє, буде важливо враховувати соціальні аспекти орієнтованого на споживачів законодавства, особливо щодо того, як вирощують телят. Групове утримання вже є обов’язковим у деяких ситуаціях, і було б варто розглянути те, як ми будемо адаптуватися, якщо це стане необхідним для впровадження. Балансування добробуту та здоров’я тварин вимагає обережного балансу між годівлею, управлінням та інфраструктурою. Розглянуті вище системи є простими та економічно ефективними способами модифікації існуючих загонів для утримання невеликих груп.

Хоча немає однозначної відповіді, ці дослідження дають інформацію, яка може стати основою для потенційних альтернативних рішень щодо системи утримання телят перед  відлученням. Незалежно, яка система використовується, багато досліджень показали, що високий рівень годівлі телят перед відлученням є обов’язковим для отримання позитивних результатів щодо здоров’я, що, у свою чергу, підкреслює необхідності співпраці ваших консультантів з управління стадом і ветеринарами, щоб налаштувати ваших телят на успіх.Попереду ще багато роботи, щоб повніше зрозуміти «найкращий» спосіб впровадження групового утримання, а кожна молочна ферма повинна повністю оцінити свою систему вирощування телят, щоб знайти відповідний баланс для загального добробуту тварин.

Підсумовуючи дані досліджень ознайомимо вас з головними аспектами, перевагами та ризиками у використанні групового утримання телят молочного періоду на ваших фермах

Головні переваги

1. Соціалізація: Телята в групах швидше навчаються одне в одного. Вони бачать, як їсть сусід, і повторюють за ним, що призводить до кращого розвитку рубця до моменту відлучення.
2. Легке відлучення ( без стресу): При індивідуальному відлученні – це подвійний шок: забрали молоко і забрали «дім» ( перевели в групу). У груповому методі теля залишається зі своїми «друзями», просто зникає молоко. Це запобігає «провалу приростів» після 60-го дня.
3. Вищі прирости: Завдяки кращому апетиту телята в групах часто мають прирости 900-1100 г/добу, що є ідеальним для розкриття генетики бугаїв-плідників. Дослідження показують, що при груповому утриманні телята з’їдають на 15-20% більше сухого корму, ніж в індивідуальних клітках ( працює «ефект конкуренції»).
4. Розвиток рубця: Завдяки кращому споживанню стартера рубець розвивається швидше, що критично для майбутнього стада.
5. Економія праці: Один працівник може обслуговувати в 3-4 рази більше телят, оскільки замість миття 50 відер, він лише контролює роботу автомата.

Мінімальна та максимальна кількість телят в загонах

1. Мінімальна кількість:2-3 телят Соціальна взаємодія починає працювати вже при наявності хоча б одного партнера. Найнижчий ризик поширення інфекцій. Якщо одне теля захворіє, ізолювати доведеться лише двох сусідок. Телята в парі з’їдають більше стартера, ніж поодинці, але при цьому за ними легко спостерігати індивідуально. Утримання телят парами ( по 2 голови) дає ті ж самі переваги у приростах, але при цьому ризик поширення респіраторних інфекцій залишається на рівні індивідуального утримання.
2. Максимальна кількість: 6-8 телят Це межа «керованої мікрофлори». Коли телят більше 8 в одній групі, концентрація патогенів ( вірусів та бактерій) у повітрі та підстилці зростає у геометричній прогресії. У групах понад 10 голів різко зростає кількість випадків пневмонії та взаємного смоктання, оскільки персонал не встигає приділити увагу кожній тварині після випоювання.

Найбільші недоліки ( Де криється небезпека)

1. Ризик швидкого поширення інфекцій: Якщо одне теля підхопило вірусну діарею або пневмонію, через спільну соску та прямий контакт захворіє вся група за лічені години
2. Взаємне смоктання: Це головний біль фермерів. Телята можуть смоктати вуха, хвости або ( що найгірше) вим’я один одного. Це може пошкодити тканини майбутньої молочної залози або призвести до маститів у первісток. Потрібно використовувати соски з повільним потоком та якісний стартер відразу після пиття.
3. Вимоги до вентиляції: У групових боксах концентрація аміаку та вологи вища, тому система вентиляції має бути ідеальною, інакше спалаху пневмонії не уникнути.

Порада для генетичного прогресу

Групове утримання дозволяє максимально розкрити потенціал бугаїв-плідників з високим показником  Health (Здоров’я) та  Livability(Виживаність). Якщо телята з дитинства мають міцний імунітет, вони ідеально ростуть у групах. Групове утримання – це метод для професіоналів. Якщо ж на фермі проблеми з бактеріальним фоном, краще залишатися на індивідуальних пластикових будиночках до 2-місячного віку.

На платформі PanTerrea вам допоможуть розібратися з усіма тонкими нюансами: від оцінки бактеріального фону до вибору оптимальної системи утримання саме для вашого господарства. Ви можете отримати фахову консультацію з цього або будь-якого іншого питання. Пишіть нам на форум для обміну досвідом або обирайте ветеринара для індивідуальної консультації.

В матеріалі використані матеріали досліджень:

 Бетсі Карл, Директора округу Гленн, Університет Каліфорнії, Кооперативна дорадча служба, регіональний радник молочних ферм, Північна долина Сакраменто