Моніторинг і діагностика

Для виявлення лейкозу проводять серологічні дослідження крові, відібраної від тварин, починаючи з молодняка віком від шести місяців, а також усього дорослого поголів’я. Частота моніторингу залежить від статусу господарства і зазвичай становить від одного до двох разів на рік.

Якщо господарство має племінний статус або його продукція (зокрема молоко) постачається на молокопереробні підприємства для експорту чи виробництва дитячого харчування, дослідження проводять двічі на рік.

Перебіг і клінічні прояви

Лейкоз є хронічним захворюванням, при якому уражаються внутрішні органи, кровоносна та лімфатична системи. У більшості випадків клінічні ознаки відсутні, і захворювання виявляється лише під час лабораторного дослідження крові.

Якщо хворих тварин вчасно не виявляють і не вибраковують, у деяких випадках можна спостерігати збільшення лімфатичних вузлів. На пізніших стадіях можливі виснаження тварини, зниження надоїв і загальне погіршення стану, а в поодиноких випадках — загибель.

Заходи боротьби та профілактики

Регулярний моніторинг крові дозволяє виявити захворювання на ранніх етапах розвитку. Основними методами боротьби є:

• систематичний лабораторний контроль,
  
• ізоляція хворого поголів’я,
  
• вибраковка та здача тварин на забій відповідно до чинних інструкцій.
  

Продукція від хворих тварин не становить прямої загрози для людини, оскільки лейкоз не передається людині. Проте заборонено використовувати молоко та м’ясо без належної термічної обробки. Допускається п’ятихвилинне кип’ятіння молока або його утилізація. Водночас рекомендується повністю утриматися від використання молока від підтверджено хворих на лейкоз тварин.

До профілактичних заходів також належать:

• регулярна дезінфекція приміщень,
  
• забезпечення комфортних умов утримання,
  
• повноцінна та якісна годівля,
  
• належний догляд за тваринами.
  

Загалом, дотримання базових правил утримання та ветеринарного контролю значно знижує ризик виникнення лейкозу в господарстві.

Які симптоми та профілактика фасціольозу (метелиці) та інших гельмінтозів?

Фасціольоз — це гельмінтозне захворювання, яке спричиняється паразитами роду Fasciola (Fasciola hepatica та Fasciola gigantica). На сьогодні це захворювання дуже рідко реєструється на промислових тваринницьких підприємствах. Основною причиною є особливості життєвого циклу паразита, в якому проміжним хазяїном виступає ставковий молюск.

Нині цей молюск може бути присутній переважно в луговому сіні. Водночас на промислових підприємствах таке сіно практично не використовується. Замість нього застосовують сіно з люцерни та бобових трав, вирощених на культурних пасовищах. Таким чином, ланцюг зараження фасціольозом у промислових умовах фактично розірваний.

Клінічні прояви

У приватному секторі фасціольоз є значно поширенішим. Захворювання може клінічно проявлятися:

• схудненням тварини,
  
• зниженням надоїв,
  
• відмовою від корму,
  
• порушеннями травлення (проноси, запори, здуття).
  

Ці ознаки найчастіше помітні власнику тварини під час щоденного догляду.

Профілактика фасціольозу

Повністю відмовитися від використання лугового сіна у приватних господарствах зазвичай неможливо, оскільки основна заготівля кормів часто здійснюється на луках або в заболочених місцевостях, де мешкає ставковий молюск. Тому основним методом профілактики є планова дегельмінтизація поголів’я.

Найефективніше профілактичну дегельмінтизацію проводити в осінньо-весняний період:

• восени — під час переведення тварин зі випасу на стійлове утримання (жовтень–грудень);
  
• навесні — перед вигоном тварин на пасовище (квітень–травень).
  

Такий підхід дозволяє фармацевтично розірвати ланцюг розвитку паразита.

Препарати

На ринку представлено багато ефективних антигельмінтних препаратів, зокрема клозантел, клозаверм, роленол, які застосовують відповідно до інструкцій виробника. Наприклад, препарати на основі кловерміну діють як на печінкових, так і на легеневих гельмінтів.

Важливий принцип профілактики

Ключовим завданням у профілактиці фасціольозу є розрив ланцюга передачі паразита — від молюска до тварини, оскільки зараження відбувається саме через сіно, яке споживає корова.

❗️Ми не рекомендуємо займатися самолікуванням. Для точної діагностики, підбору препаратів і схеми лікування обов’язково звертайтеся до ветеринарного лікаря.❗️

Які симптоми мокрецю у корови та як його лікувати?

Мокрець — це грибкове захворювання, яке зазвичай уражає копитний ріг або міжкопитцеву щілину. Основними причинами розвитку грибкових уражень є:

• підвищена вологість у приміщеннях;
  
• антисанітарні умови утримання;
  
• висока концентрація тварин у приміщенні.
  

Саме надмірна вологість є ключовим і найбільш критичним фактором, що сприяє розвитку мокрецю. Вологість копитного рогу не повинна перевищувати 65%. За дотримання цього показника ризик виникнення захворювання значно знижується.

Умови утримання

Запобігти мокрецю можна лише шляхом створення комфортних умов для перебування тварин. До основних заходів належать:

• своєчасна підстилка;
  
• регулярне прибирання гною;
  
• дотримання певної періодичності дезінфекції приміщень.
  

Дезінфекцію доцільно проводити підсушувальними дезінфекційними засобами, зокрема такими як Кліносан або іншими аналогами. Також ефективним є використання вапна (гашеного або негашеного), яке має виражений підсушувальний ефект.

Після очищення приміщення підлогу посипають вапном, а зверху укладають солому з трубчастою структурою, яка добре вбирає вологу та запахи. Це сприяє підсушуванню підстилки і, відповідно, копитного рогу тварин.

Медикаментозне лікування

За необхідності застосовують підсушувальні та антисептичні засоби контактної дії. Зокрема, може використовуватися мідний купорос для припалювання уражених ділянок.

Також ефективними є спеціалізовані препарати, наприклад Септіфлекс, який застосовується у копитних ваннах. Такі ванни розміщують на виході з доїльного залу або в прохідних зонах, щоб тварини обов’язково проходили через розчин. У такий спосіб усе поголів’я обробляється профілактично.

Добрі результати демонструє і Чеміспрей, до складу якого входить тетрациклін. Водночас застосування системних антибіотиків зазвичай є менш ефективним, оскільки при мокрецю найкраще працюють препарати місцевої, контактної дії, спрямовані на пригнічення грибкової інфекції.

Важливий акцент

Необхідно наголосити, що без усунення основних причин розвитку захворювання — підвищеної вологості, порушення гігієни та дисбалансу в годівлі — повністю подолати мокрець неможливо. Покращення раціону, зменшення частки концентрованих кормів і збільшення кількості грубих кормів значно підвищують ефективність профілактики та лікування.

Як приклад системного підходу до догляду за тваринами на великому господарстві радимо ознайомитися з матеріалом «Terezyne Farm: over a century of history, modern technology and a vision for the future», де показано, як на великій фермі організовано умови утримання та догляд за поголів’ям.

Як правильно обрати корову? Які критерії важливі?

Вибір корови — це досить широке питання, однак насамперед варто звернути увагу на походження тварини. Рекомендується оцінити її батьків — як матір, так і батька, та простежити генетику. Якщо корова є малопродуктивною, існує висока ймовірність (близько 50%), що і її потомство матиме низьку продуктивність.

Після цього варто оглянути загальну конституцію тварини. Необхідно звернути увагу на:

• вим’я — його форму та розташування дійок;
  
• копита, що є надзвичайно важливим фактором, оскільки при високій молочній продуктивності проблеми з копитами часто проявляються першими;
  
• загальний стан здоров’я та рухливість тварини.
  

Також важливу роль відіграє розмір корови. Як правило, більша за розміром тварина споживає більше корму і здатна давати вищі надої. При оцінці слід враховувати кістяк, пропорційність голови, кінцівок і тулуба, а також гармонійність будови тіла.

На практиці ж покупці часто орієнтуються лише на поточну молочну продуктивність, приїжджаючи подивитися, як корова доїться, і вже на основі цього приймають рішення, чи підходить їм тварина. Особливо це характерно для приватного сектору, де доїння часто здійснюється вручну.

У таких випадках важливим критерієм стає зручність доїння: якщо дійки не надто тугі й корову легко доїти, її частіше обирають. Водночас варто пам’ятати, що оцінка лише за одним показником може бути недостатньою, і для правильного вибору слід враховувати весь комплекс факторів.

Реєструйтеся на платформі — ми регулярно публікуємо корисну інформацію для фермерів, експертні поради та практичні матеріали для щоденної роботи.