Сухостійним коровам і телиці можуть споживати корми з вищим рівнем клітковини та деякі побічні продукти. При цьому кількість кукурудзяного силосу для цих груп рекомендується контролювати, оскільки надлишок енергії може сприяти надмірній кондиції тварин.
Скільки сухої речовини потрібно коровам
Потреба в сухій речовині залежить від маси тіла та рівня продуктивності.
Наприклад, у наведеному в джерелі розрахунку для лактуючої корови масою близько 1350 фунтів із виробництвом 80 фунтів енергетично скоригованого молока добове споживання сухої речовини оцінюється приблизно у 51,3 фунта.
Цей приклад показує, чому для планування запасів важливо знати не лише кількість тварин, а й їхню масу тіла та продуктивність.
Саме показник сухої речовини дозволяє коректніше порівнювати різні типи кормів і оцінювати їх реальну поживну цінність у раціоні.
Чому при дефіциті кормів не можна просто зменшити їх кількість
Коли запасів стає менше, найпростішим рішенням може здаватися скорочення кількості грубих кормів у раціоні. Але таке рішення потребує обережності.
Одним із ключових показників є нейтрально-детергентна клітковина корму (NDF).
Підтримання достатньої кількості клітковини в раціоні допомагає знизити ризик:
- субклінічного ацидозу;
- зниження жирності молока;
- порушення стабільності раціону.
Саме тому при дефіциті власних грубих кормів необхідно контролювати не лише їх загальну кількість, а й рівень клітковини в раціоні.
Чим можна частково замінити дефіцитні корми
Якщо власних кормів недостатньо, частину раціону можна компенсувати іншими грубими кормами, побічними продуктами або концентратами.
У джерелі серед потенційних альтернатив згадуються, зокрема:
- люцернові гранули;
- подрібнене сіно;
- солома;
- буряковий жом;
- пивна дробина;
- дистиляційні зернові продукти;
- соєві оболонки;
- пшеничні висівки та інші компоненти.
Проте для кожного такого інгредієнта існують обмеження щодо частки в концентраті або загальній сухій речовині раціону. Тому заміну не варто проводити за принципом «один корм закінчився — додаємо інший у тій самій кількості».
Головне завдання — зберегти необхідний рівень клітковини, білка та енергії.
Як діяти, якщо запас силосу менший за очікуваний
Планування дефіциту починається з двох речей:
- оцінки фактичної врожайності;
- визначення кількості корму у сховищах.
Після цього можна розрахувати, скільки корму доступно для кожної групи тварин і як довго його потрібно використовувати.
У статті наведено приклад господарства, де через посуху врожайність кукурудзяного силосу знизилася з 18 до 12 тонн з акра. Замість очікуваних 630 тонн ферма отримала лише 420 тонн.
За звичайного раціону для всіх груп стаду було потрібно близько 626 тонн з урахуванням 5% втрат, тобто запасу очевидно не вистачало на рік.
Одним із рішень стало збереження кукурудзяного силосу насамперед для дійного стада. Його кількість у раціоні лактуючих корів зменшили, а для сухостійних корів і телиць передбачили використання альтернативних або закуплених кормів.
Цей приклад добре ілюструє головний принцип: при дефіциті потрібно не просто рівномірно скорочувати корм для всіх тварин, а визначити пріоритети між групами стада.
Власний корм не завжди дешевший за закуплений
При плануванні кормових запасів важливо оцінювати не лише кількість корму, а й його реальну собівартість.
Власний корм зазвичай має бути дешевшим за ринковий аналог. Проте низька врожайність може суттєво збільшити собівартість кожної тонни.
Саме тому рішення про закупівлю корму або використання власного потрібно приймати після порівняння:
- собівартості вирощування;
- фактичної врожайності;
- ринкової ціни;
- якості корму;
- необхідності додатково купувати інші компоненти раціону.
Низькоякісний власний корм також може створити приховані витрати. Якщо його поживності недостатньо, фермі доведеться купувати додаткові корми для компенсації дефіциту енергії, білка або інших компонентів.
Тому найдешевший корм за тонну не завжди означає найдешевший раціон.
Контролюйте не лише витрати, а й результат
Після зміни раціону важливо оцінювати, як це рішення впливає на економіку виробництва молока.
Для цього може використовуватися показник Income Over Feed Cost (IOFC) — дохід від виробництва молока після віднімання витрат на корми.
Його можна розраховувати щомісяця, щоб швидше помітити ситуацію, коли зміни раціону починають негативно впливати на економічний результат.
Такий підхід дозволяє оцінювати раціон не лише за його вартістю, а й за тим, наскільки ефективно він підтримує продуктивність корів.
Практичний алгоритм розрахунку запасів кормів
Щоб зрозуміти, чи вистачить кормів до нового врожаю, можна рухатися за такою послідовністю:
1. Проведіть інвентаризацію кормів.
Визначте фактичні обсяги силосу, сіна, сінажу, зерна та інших компонентів.
2. Визначте період, який потрібно покрити.
Розрахуйте кількість днів до пасовищного сезону або наступного врожаю.
3. Розділіть стадо за групами.
Окремо порахуйте лактуючих, сухостійних корів, телят і телиць.
4. Використовуйте фактичне споживання корму.
Орієнтуйтеся на реальні показники ферми та споживання сухої речовини.
5. Додайте втрати.
Передбачте орієнтовно 5–10% корму на втрати під час годівлі.
6. Порівняйте потребу із запасами.
Так стане зрозуміло, які корми можуть закінчитися першими.
7. Визначте пріоритетні групи.
За дефіциту найбільш цінний корм можна спрямувати на ті групи, для яких він має найбільше значення.
8. Підберіть альтернативні компоненти.
Враховуйте при цьому клітковину, енергію та білок раціону.
9. Порахуйте повну вартість рішення.
Порівнюйте не лише ціни кормів, а загальні витрати на годівлю та вплив на продуктивність.
Висновок
Дефіцит кормів рідко стає проблемою в один день. У більшості випадків його можна передбачити заздалегідь, якщо регулярно контролювати врожайність, фактичні запаси та потреби стада.
Ранній розрахунок дозволяє визначити, яких кормів не вистачатиме, коли саме вони можуть закінчитися та які зміни потрібно внести в раціони різних груп тварин.
Це особливо важливо після посухи, надмірних опадів або інших погодних факторів, які вплинули на кількість чи якість урожаю.
Завчасне управління кормовими запасами допомагає зменшити ризик падіння продуктивності, проблем зі здоров’ям і відтворенням стада та неконтрольованого зростання витрат на годівлю.
