Імунна відповідь потребує значної кількості ресурсів.
Імунні клітини використовують глюкозу як джерело енергії, а амінокислоти необхідні для утворення антитіл, поділу клітин та синтезу сигнальних молекул.
Для нормальної функції імунної системи також важливі:
- мідь;
- цинк;
- селен;
- вітаміни A та E;
- вітамін D.
Жирні кислоти також можуть впливати на активність імунних клітин. Водночас кетонові тіла, концентрація яких зростає при кетозі, здатні пригнічувати імунну відповідь.
Це ще раз показує, чому годівлю транзитних корів не варто розглядати окремо від здоров’я вимені.
Вітамін E: один із найбільш досліджених компонентів
Серед поживних речовин, пов’язаних із ризиком маститу, особливу увагу дослідники приділяли вітаміну E.
У дослідженнях Ohio State University збільшення його надходження в раціонах сухостійних корів було пов’язане зі зменшенням кількості та тяжкості випадків маститу.
На основі таких робіт у рекомендаціях NRC 2001 року рівень споживання вітаміну E для сухостійного періоду був підвищений із 350 до 1500 МО на добу.
Також було показано, що корови з концентрацією вітаміну E у крові нижче 3 мкг/мл мали майже у дев’ять разів вищий ризик маститу. При цьому сухостійні корови на традиційних раціонах зі збережених кормів без додаткової суплементації могли підтримувати концентрацію лише близько 1,5 мкг/мл.
Практичний висновок тут важливіший за саму цифру: недостатньо просто додати вітамін E у премікс. Потрібно переконатися, що корови реально отримують і засвоюють необхідну кількість.
Яку роль може відігравати вітамін A
Вітамін A також пов’язаний із нормальною роботою імунної системи.
У дослідженнях University of Guelph корови з вищою концентрацією ретинолу в крові рідше мали мастит протягом перших 30 днів лактації.
Дослідники не визначили конкретного порогового значення, але збільшення концентрації вітаміну A у крові на 100 нг/мл було пов’язане зі зниженням ризику маститу приблизно на 60%.
При цьому фактична забезпеченість тварини вітаміном залежить не тільки від кількості, зазначеної в рецептурі раціону.
Наприклад, вітамін A може руйнуватися у рубці, причому інтенсивність цього процесу може збільшуватися при більшій частці зерна або крохмалю в раціоні.
Мідь, цинк і селен: більше не означає краще
Мікроелементи також необхідні для роботи імунної системи.
Зокрема, мідь бере участь у функціонуванні імунних клітин та антиоксидантних процесах. В одному з аналізів Penn State корови з нижчими концентраціями міді в сироватці крові мали вищий ризик маститу.
Водночас результати досліджень мікроелементів менш однозначні, ніж дані щодо вітаміну E.
Особливо важливий принцип: надлишок поживної речовини не обов’язково дає додаткову користь.
Мінерали та вітаміни в надмірних кількостях можуть мати небажані ефекти. Тому збільшувати їх дозування «про всяк випадок» без аналізу раціону та потреб тварин не варто.
Чому просто додати премікс недостатньо
На папері раціон може виглядати ідеально. Але це ще не означає, що кожна корова отримає необхідну кількість поживних речовин.
Причина проста: корови споживають різну кількість корму.
Різниця особливо помітна:
- при переповненні загонів;
- за високої конкуренції біля кормового столу;
- у періоди теплового стресу;
- при нестабільному споживанні сухої речовини перед отеленням.
У матеріалі Penn State зазначено, що різниця у споживанні корму між дорослими коровами в передотельній групі може сягати 5–8 фунтів на добу, тобто приблизно 2,3–3,6 кг.
Отже, одна й та сама концентрація вітамінів і мінералів у TMR може забезпечувати різне фактичне надходження поживних речовин у різних тварин.
Раціон потрібно оцінювати за результатом у корові
У точній годівлі легко зосередитися на рецептурі: скільки грамів мінералу або міжнародних одиниць вітаміну міститься в кілограмі сухої речовини.
Але кінцева мета полягає не в тому, щоб отримати «ідеальний раціон» у програмі.
Важливо отримати потрібний поживний статус самої корови.
Саме тому оцінка програми годівлі може включати не лише аналіз кормів, а й контроль стану тварин та, за потреби, лабораторні показники крові.
Інакше можна мати правильно сформульований раціон, але не отримати очікуваного ефекту.
Що перевірити в раціоні сухостійних корів
Для господарства практичний підхід може виглядати так:
- Перевірити фактичний склад раціону, а не лише рецептуру.
- Оцінити забезпечення вітамінами A та E, особливо в раціонах на основі збережених кормів.
- Перевірити мінеральне забезпечення, зокрема міддю, цинком і селеном.
- Не збільшувати дозування автоматично: надлишок також може створювати проблеми.
- Контролювати фактичне споживання сухої речовини у передотельній групі.
- Оцінити щільність утримання та конкуренцію біля кормового столу.
- Враховувати тепловий стрес, який може знижувати споживання корму.
- Разом із нутриціоністом і ветеринаром оцінювати реакцію тварин, а не лише склад TMR.
Чи може правильна годівля запобігти маститу?
Годівля не може бути єдиним методом профілактики маститу.
Захворювання залежить від багатьох факторів: бактеріального навантаження, гігієни, стану підстилки, доїння, здоров’я дійок, умов утримання та роботи імунної системи.
Тому для комплексного підходу рекомендуємо також матеріал «Профілактика маститу у молочних корів: від генетики та телиць до боротьби з тепловим стресом», де окремо розглянуті гігієна доїння, збудники маститу, здоров’я телиць та вплив теплового стресу.
Правильно сформований раціон сухостійних корів допомагає створити умови, за яких імунна система краще забезпечена ресурсами для боротьби з інфекцією.
Особливу увагу варто приділяти не просто наявності вітамінів і мінералів у раціоні, а фактичному їх надходженню до тварини.
Висновок
Профілактика маститу починається не лише в доїльній залі.
Частина роботи відбувається ще до отелення, коли формується раціон сухостійної корови.
Вітаміни A та E, мідь, цинк, селен, достатнє споживання енергії та загальний баланс раціону підтримують нормальну роботу імунної системи. Але навіть добре сформульований раціон не працюватиме однаково для всіх тварин, якщо частина корів споживає менше корму через конкуренцію, спеку або умови утримання.
Тому ефективний підхід виглядає так:
збалансований раціон → достатнє споживання корму → контроль фактичного забезпечення поживними речовинами → оцінка стану корів → корекція разом із ветеринаром і нутриціоністом.
Саме результат у корові, а не цифри в рецептурі, показує, наскільки добре працює система годівлі.
