Blog

Власні корми для молочних корів: чи реально забезпечити раціон на фермі

PanTerrea Limited

18 May 2026

Годівля молочного стада напряму впливає на продуктивність, собівартість молока та стабільність роботи ферми. Один із ключових викликів для виробників — залежність від куплених кормів. Така система не потребує додаткової землі, але залежить від глобальних чинників: виробництва, клімату та ринкових цін.

Альтернатива — система, у якій основні корми вирощуються безпосередньо на фермі. Вона більше залежить від місцевої погоди, якості агрономії та управління культурами. Саме це питання досліджували в SRUC Dairy Research and Innovation Centre: чи можливо забезпечити молочну корову кормами, вирощеними на власній землі.

Що досліджували у системі homegrown feeds

Дослід проводився у SRUC Dairy Research and Innovation Centre. У ньому брали участь 100 корів, яких утримували в системі, що майже повністю спиралася на корми власного виробництва протягом трьох лактацій.

Мета системи — забезпечити потреби корів у енергії та протеїні кормами, вирощеними на фермі. Поживні речовини при цьому поверталися в майбутні культури через внутрішній кругообіг.

Основна ідея дослідження

Система не створювалася як універсальний шаблон для всіх ферм. Її завдання — дати виробникам і політикам практичні дані про альтернативні варіанти годівлі, які можна частково інтегрувати в наявні виробничі системи.

Тобто питання стояло не тільки в тому, чи можна виростити всі корми на фермі. Важливо було зрозуміти, які елементи такої системи можуть бути корисними для звичайних молочних господарств.

Які корми входили до раціону молочних корів

Раціон складався з кормів, вирощених на фермі, із додаванням купленого мінерального компонента для балансування.

До раціону входили:

випасна трава;
трав’яний силос;
силос із червоної конюшини;
кормова кукурудза;
силос із люцерни;
плющена пшениця;
боби;
куплений мінерал для балансування раціону.

Це поєднання дозволяло закривати потреби тварин в енергії та протеїні переважно за рахунок власного виробництва кормів.

Скільки землі потрібно на одну корову

У дослідній системі було виділено 2 гектари землі на одну корову.

Цей показник важливий, бо власна кормова база завжди прив’язана до площі. Якщо ферма хоче зменшити залежність від куплених кормів, вона має враховувати не лише склад раціону, а й доступність землі, продуктивність культур і ефективність використання пасовищ.

Як утримували та доїли корів

Корови доїлися тричі на день. Раціон протягом року трохи змінювався залежно від того, скільки часу тварини перебували в приміщенні між доїннями.

Важливі умови системи:

корови могли бути в приміщенні протягом одного або двох проміжків між доїннями;
тварини ніколи не перебували на вулиці більше ніж два періоди випасу;
раціон змінювався протягом року відповідно до умов утримання.

У межах дослідження фіксували детальні дані щодо продуктивності, поведінки, відтворення та здоров’я тварин.

Роль якості трав’яного силосу

Один із ключових результатів дослідження: за однакового виробництва молока покращення якості трав’яного силосу зменшує потребу у власній пшениці або бобах.

Це важливий висновок для ферм, які хочуть працювати з більшою часткою власних кормів. Якісний силос може зменшити потребу в додаткових культурах для балансування раціону.

Чому це важливо для собівартості

Якщо якість основного корму вища, ферма може менше покладатися на додаткові джерела енергії або протеїну. У межах дослідження такими додатковими кормами були плющена пшениця та боби.

Отже, управління якістю силосу впливає не лише на раціон, а й на потребу в площах під альтернативні культури.

Значення управління пасовищем

У дослідженні окремо підкреслено роль управління травостоєм і використання випасу. Grassland management та ефективне використання пасовища були центральними факторами для зменшення потреби в землі та залежності від альтернативних культур.

Іншими словами, система власних кормів тримається не лише на переліку культур. Вона залежить від того, наскільки ефективно ферма використовує траву.

Ключові фактори:

якість трав’яного силосу;
ефективне використання випасу;
управління травостоєм;
баланс між основними та альтернативними кормами;
здатність вирощувати енергію й протеїн на фермі.

Вплив системи на високопродуктивних корів

Один із важливих результатів: система обмежувала продуктивність корів із високим генетичним потенціалом. Це призвело до часткової втрати їхнього генетичного потенціалу.

Порівнювались дві генетичні лінії:

Select — самиці з топ 5% генетичної цінності за молочними сухими речовинами;
Control — самиці із середньою генетичною цінністю.

Це показує, що система власних кормів може працювати, але для тварин із високим генетичним потенціалом її можливості можуть бути обмежувальним фактором.

Результати продуктивності за 2015/16 рік

У дослідженні наведені такі результати за 2015/16 рік.

Home grown Select

Показники групи Home grown Select:

надій: 8 133 кг/корову;
жир: 4,17%;
білок: 3,38%;
міжотельний інтервал: 388 днів.

Home grown Control

Показники групи Home grown Control:

надій: 7 120 кг/корову;
жир: 3,81%;
білок: 3,24%;
міжотельний інтервал: 407 днів.

Що показує порівняння груп

Група Select мала вищий надій, вищий вміст жиру та білка, а також коротший міжотельний інтервал порівняно з групою Control.

Різниця між групами:

надій Select був вищим на 1 013 кг/корову;
жирність молока була вищою на 0,36 процентного пункту;
білок був вищим на 0,14 процентного пункту;
міжотельний інтервал був коротшим на 19 днів.

Водночас система все одно обмежувала вихід корів високої генетичної цінності. Тобто краща генетика показала вищий результат, але не повністю реалізувала потенціал.

Витрати на корми влітку та взимку

У документі наведені орієнтовні витрати на корми в пенсах за літр молока.

Літні місяці

Влітку витрати на корми становили:

5,7 ppl для лінії Select;
8,7 ppl для лінії Control.

Зимові місяці

Взимку витрати на корми становили:

10,2 ppl для лінії Select;
9,6 ppl для лінії Control.

Ці цифри показують, що економіка системи змінюється залежно від сезону, групи тварин і структури раціону.

Чи можна виростити всі корми для молочних корів на фермі

Дослідження показує, що система, яка майже повністю спирається на власні корми, можлива. Але вона потребує:

достатньої площі землі;
якісного управління травостоєм;
високої якості трав’яного силосу;
продуманого набору культур;
балансування мінеральної частини раціону;
оцінки впливу на високопродуктивних корів.

У системі SRUC на одну корову було виділено 2 гектари землі, а раціон складався з кількох типів грубих, білкових та енергетичних кормів. Це не проста схема «виростити траву й годувати». Це керована система, де кожен компонент має свою роль.

Що можуть взяти ферми з цього дослідження

Навіть якщо господарство не переходить повністю на власні корми, окремі елементи системи можуть бути корисними.

Найважливіші практичні висновки:

покращення якості трав’яного силосу може зменшити потребу в пшениці або бобах;
управління пасовищем впливає на потребу в землі;
ефективне використання випасу знижує залежність від альтернативних культур;
система власних кормів може обмежувати реалізацію потенціалу високогенетичних корів;
сезонність впливає на витрати на корми;
мінеральне балансування все одно залишається потрібним.

Висновки

Система годівлі молочних корів власними кормами може працювати, якщо ферма має достатню площу, якісне управління травостоєм і збалансований набір культур. У дослідженні SRUC 100 корів утримувалися в системі, яка майже повністю спиралася на корми, вирощені на фермі, протягом трьох лактацій.

Основу раціону становили випасна трава, трав’яний силос, силос із червоної конюшини, кормова кукурудза, люцерновий силос, плющена пшениця та боби. Для балансування використовувався куплений мінерал.

Головний практичний висновок: якість трав’яного силосу та управління пасовищем є центральними факторами. Чим кращий силос і ефективніше використовується трава, тим менша потреба у додаткових власних культурах, таких як пшениця або боби.

Водночас така система не є універсальним шаблоном. Вона може обмежувати продуктивність корів із високим генетичним потенціалом. Тому її цінність — не в копіюванні один в один, а в розумінні, які елементи власної кормової бази можна інтегрувати у вже наявну систему годівлі.