Основні способи інокуляції бобових культур
Живі бактерії можна вносити двома основними способами:
- безпосередньо у ґрунт;
- наносити на насіння перед сівбою.
Вибір методу залежить від культури, технології висіву, типу препарату та обладнання господарства.
Внесення інокулянту у ґрунт
Для прямого внесення використовують гранульовані або рідкі форми інокулянтів.
Гранульований препарат можна подавати у рядок через відповідні відсіки сівалки. Перед роботою обладнання потрібно очистити, відкалібрувати та налаштувати на правильну норму внесення.
Рідкі концентровані культури розводять водою та вносять у рядки у вигляді суспензії.
Інокулянт не рекомендується змішувати з пестицидами або добривами безпосередньо в одному баку чи рядку. Під час сівби кормових бобових добрива бажано вносити окремо.
Пряме внесення у ґрунт може бути ефективним, але зазвичай потребує більшої кількості препарату. Через це воно часто обходиться дорожче, ніж інокуляція насіння.
Інокуляція насіння перед сівбою
Найпоширенішим способом є нанесення інокулянту безпосередньо на насіння.
Препарати можуть мати різні носії, однак одним із найпоширеніших є торф. Він допомагає зберігати життєздатність бактерій навіть за відносно несприятливих умов.
Для успішної інокуляції потрібно забезпечити дві умови:
- бактерії повинні залишатися живими;
- ризобії мають контактувати з корінням кожної рослини.
Саме тому інокулянтом необхідно рівномірно покрити все насіння, а не лише частину посівного матеріалу.
Як правильно інокулювати насіння
Обробляти посівний матеріал краще у просторій ємності або на чистій поверхні. Для цього можна використовувати:
- відро;
- чисту бетономішалку без лопатей;
- платформу;
- підлогу, накриту брезентом;
- спеціальний протруювач або змішувач.
Не варто перемішувати інокулянт із насінням безпосередньо у ящику сівалки. У такому разі складніше забезпечити рівномірне покриття кожної насінини.
Для кращого прилипання препарату застосовують спеціальні клейкі розчини. Це особливо важливо для дрібнонасінних кормових бобових, оскільки вони потребують рівномірного покриття інокулянтом.
У джерелі зазначено, що використання клейкої речовини помітно збільшувало кількість бульбочок на коренях сої порівняно з нанесенням інокулянту без прилипача.
Покрокова схема інокуляції насіння
Крок 1. Перевірте препарат
Переконайтеся, що інокулянт:
- відповідає виду культури;
- має чинний термін придатності;
- зберігався у прохолодному місці;
- не зазнавав перегрівання або заморожування.
Крок 2. Підготуйте насіння
Посівний матеріал має бути чистим і придатним для висіву. Якщо насіння вже оброблене іншими препаратами, потрібно перевірити їхню сумісність із живими бактеріями.
Крок 3. Нанесіть клейкий розчин
Насіння зволожують невеликою кількістю дозволеного прилипача. Рідини не повинно бути забагато, оскільки надмірне зволоження може спричинити передчасне проростання.
Крок 4. Додайте інокулянт
Препарат додають до зволоженого насіння та ретельно перемішують, щоб він рівномірно покрив кожну насінину.
Крок 5. Просушіть насіння у тіні
Оброблений матеріал розкладають тонким шаром у затіненому місці. Не можна сушити насіння під прямим сонцем.
Воно має стати достатньо сухим, щоб вільно проходити через висівний апарат.
Крок 6. Відкалібруйте сівалку
Після інокуляції маса та сипкість насіння можуть змінитися. Тому норму висіву потрібно перевіряти саме на обробленому матеріалі.
Крок 7. Проведіть сівбу якомога швидше
Після нанесення препарату бактерії поступово втрачають життєздатність. Тому інокульоване насіння бажано висівати одразу.
Якщо протягом 24 годин сівбу не провели, насіння рекомендують інокулювати повторно.
Коли потрібно збільшувати норму інокулянту
Базову норму завжди визначають відповідно до рекомендацій виробника препарату.
Водночас підвищена норма може бути потрібною, якщо:
- бобову культуру раніше не вирощували на цьому полі;
- ґрунт сухий;
- очікується затримка проростання;
- умови для виживання бактерій несприятливі;
- існує ризик пересихання насіння;
- після оброблення до сівби минув тривалий час.
Для сої, яку вперше висівають на новому полі, у матеріалі рекомендується використовувати потрійну норму інокулянту. Один із варіантів — поєднати стандартну норму рідкого препарату з подвійною нормою торф’яного.
Чи потрібно повторно обробляти попередньо інокульоване насіння
На ринку доступне насіння, яке вже містить ризобії. Бактерії можуть наносити вакуумним методом або разом із гранульованим вапняковим покриттям.
За наведеними у матеріалі даними, бактерії довше зберігалися на гранульованому насінні, а рослини формували більше кореневих бульбочок.
Однак навіть попередньо інокульоване насіння потребує правильного поводження. Потрібно:
- перевіряти термін придатності;
- захищати мішки від сонця і тепла;
- не залишати насіння у нагрітому транспорті;
- проводити сівбу якомога швидше;
- повторно інокулювати, якщо є сумніви щодо життєздатності бактерій.
Як pH ґрунту впливає на азотфіксацію
Для роботи системи азотфіксації ризобіям потрібен молібден. Доступність цього елемента значною мірою залежить від кислотності ґрунту.
У матеріалі рекомендовано підтримувати pH ґрунту для бобових культур у межах 6,5–7,0. За потреби поле вапнують до сівби.
Надто кислий ґрунт може погіршити доступність молібдену, активність бактерій і формування ефективних бульбочок.
Чи потрібно вносити азотні добрива під бобові
За сприятливих умов, якісної інокуляції та швидкого проростання насіння стартове внесення азоту часто не потрібне.
Під добре вкорінені бобові культури азотні добрива вносити не рекомендується, якщо рослини сформували ефективні бульбочки. Дослідження, наведені у матеріалі, показали, що додатковий азот у такій ситуації не підвищує врожайність.
Більше того, наявність легкодоступного азоту в ґрунті може пригнічувати утворення бульбочок. Рослина починає засвоювати азот із ґрунту і менше «інвестує» енергії у симбіоз із бактеріями.
У результаті інтенсивність біологічної азотфіксації знижується.
Як працює симбіотична азотфіксація
Атмосферне повітря майже на 80% складається з азоту, однак рослини не можуть безпосередньо засвоювати його молекулярну форму.
У кореневих бульбочках бактерії Rhizobia за допомогою ферменту нітрогенази перетворюють атмосферний азот на доступні для рослини сполуки.
Для роботи нітрогенази потрібен молібден. Водночас цей фермент руйнується під дією кисню. Захист забезпечує білок леггемоглобін, який зв’язує кисень усередині бульбочки.
Саме леггемоглобін надає активній бульбочці рожевого або червоного забарвлення. Такий колір є важливою ознакою того, що азотфіксація відбувається ефективно.
Як перевірити ефективність інокуляції
Оцінити результат оброблення можна через два-чотири тижні після появи сходів.
Для перевірки потрібно:
- Обережно викопати кілька рослин.
- Не висмикувати їх, щоб не пошкодити або не відірвати бульбочки.
- Промити коріння у відрі з водою.
- Перевірити кількість і розташування бульбочок.
- Розрізати кілька бульбочок і оглянути їх усередині.
Ефективні бульбочки зазвичай розташовані навколо головного або стрижневого кореня.
Колір усередині допомагає оцінити їхню активність:
- рожевий або червоний — бульбочки активно фіксують азот;
- білий або блідо-зелений — азотфіксація відсутня або відбувається неефективно.
Що робити, якщо бульбочки не утворилися
Якщо після появи сходів ефективних бульбочок немає, можна провести екстрену або рятувальну інокуляцію.
Найкраще виконати її протягом перших чотирьох тижнів після появи сходів. Це не завжди повністю виправляє проблему, але може покращити заселення коренів бактеріями.
У матеріалі описані три способи:
- внесення гранульованого торф’яного інокулянту у ґрунт;
- висів інокульованого піску;
- обприскування ґрунту водною суспензією інокулянту.
Обприскування потрібно проводити у хмарний день перед дощем або запланованим поливом. Сонце, висока температура та пересихання швидко знижують життєздатність бактерій.
Якщо культуру посіяли восени і настало похолодання, екстрену інокуляцію краще перенести на ранню весну, коли ґрунт прогріється.
Найпоширеніші помилки під час інокуляції
Навіть якісний препарат не дасть очікуваного результату, якщо порушити технологію.
До найпоширеніших помилок належать:
- використання інокулянту не для тієї культури;
- застосування простроченого препарату;
- зберігання на сонці або у теплому приміщенні;
- змішування бактерій із несумісними пестицидами;
- нерівномірне покриття насіння;
- надмірне зволоження посівного матеріалу;
- сушіння під прямими сонячними променями;
- тривале зберігання насіння після оброблення;
- сівба у сухий або надто кислий ґрунт;
- внесення зайвого азоту під добре інокульовані рослини;
- відсутність контролю бульбочок після появи сходів.
Практичний чекліст перед сівбою
Перед початком роботи перевірте:
- чи підходить інокулянт для обраної культури;
- чи не минув термін придатності;
- чи дотримувалися умови зберігання;
- чи сумісний препарат із протруйником;
- чи достатній рівень pH ґрунту;
- чи є обладнання для рівномірного змішування;
- чи можна провести сівбу одразу після оброблення;
- чи відкалібрована сівалка для інокульованого насіння;
- чи запланований огляд коренів через два-чотири тижні після сходів.
Conclusion.
Інокуляція насіння бобових культур — відносно проста й доступна технологія, яка допомагає ефективніше використовувати природний потенціал азотфіксації.
Для отримання результату важливо не лише придбати якісний препарат, а й правильно підібрати штам бактерій, дотриматися умов зберігання, рівномірно покрити насіння та провести сівбу без затримки.
Не менш важливими є pH ґрунту, наявність молібдену, вологість і відсутність надлишкового азотного живлення. Після появи сходів варто обов’язково перевірити корені та переконатися, що бульбочки мають рожеве або червоне забарвлення всередині.
Грамотно проведена інокуляція може зменшити потребу в азотних добривах, підтримати продуктивність бобових культур і покращити азотний баланс усієї сівозміни.
